Вчитись жити вам не рік, не два,

Ви візьміть з казок сьогодні

Мудрість, ніжність і тепло,

Хай в житті у вас як в казці,

Переможе лиш добро

Чудернацький дід

Автор - Маслак Альбіна

В нашому місті Орджонікідзе жив самотній, старенький дід.

До нього боялися люди зайти в дім. Якщо заходив добрий чоловік, він ставав багачем, а коли заходив поганий чоловік, то перетворювався у маленьку комаху. Добрих людей було мало. Всі хотіли стати багачами, але все дарма, комах було більше, ніж людей. Тоді люди почали думати, як їм  стати багачами, а комахи – людьми. Та ось одного дня  приїхала  сім’я в місто Орджонікідзе. Вони придбали дім.

Люди розповіли їм про діда і його чарівний двір.  Сім’я обміркувала і на другий день придумали план. Люди повинні знайти їх кільця. Вони загубилися в цьому домі. Якщо знайдуться кільця, то я зайду в дім і стану багачкою. Роздам все добро людям. Знайшли кільця.

Сім’я отримала золотий кубок. Хто його з комах поцілує, той знову стане людиною. Щаслива сім’я поїхала до своєї домівки.

З радістю розповідали всім родичам про незвичайні події в місті Орджонікідзе.

Золоте яйце

Автор -  Маслак Альбіна

В казковому лісі жив дід з бабою. Жили бідно. З господарства мали тільки собаку Тузика та курку Рябку. Тузик з Рябкою дуже переймалися тим, що їх господарі бідують. Ось вирішили їм допомогти.

Знайшов Тузик золоту фарбу, запропонував Рябці пофарбувати яйце. Побачив дід з бабою яйце та зраділи, почали планувати майбутнє та годувати курку відбірним зерном. Курка запишалася, а Тузика перевели на хліб та воду, бо з нього користі немає.

Образився Тузик і пішов до себе в лабораторію.

У Рябки справи пішли вгору. Дід з бабою були дуже задоволені! Вони вже  покупців на яйця шукали.

Звістка про те, як розбагатіли дід та баба облетіла весь ліс. До них з податкової прийшов Вовк-інспектор. Він заарештував діда й бабу за несплату податків. Коли Тузик дізнався про цю біду, то вирішив допомогти і визволити своїх господарів. Діда й бабу відпустили на волю. Вони стали жити бідно, але чесно, так як і раніше. Рябка несла звичайні яйця, а Тузик охороняв дім.

Чарівна каструля

Автор - Мінько Маргарита

Жила собі убога, бідна, одинока старенька бабуся. Одного дня захотіла поїсти наваристого борщику, а в хаті немає з чого зварити борщу, тільки одна каструля, пожурилася бабуся і пішла відпочивати.  А тим часом каструлі стало шкода бабусю і вирішила вона піти на город. Ось каструля злізла зі столу та пішла на город. Біжить, бачить водопровід, попросила в нього дати води, подякувала і побігла далі. Коли бігла каструля з водою, гарно  посміхалось сонечко, що аж вода закипіла в каструлі.  Добігла каструля до городу з кип’ячою водою, пошукала картоплю, попросила трішки для борщику. Побігла далі, відшукала моркву, бурячок, у капусти кілька листочків попросила. Була каструля і в злої цибулі, розповіла їй про убогу бабусю. Стало жаль бабусю і вона дала для борщику цибульку. Всім подякувала каструлька за допомогу і побігла додому з борщем.

Ось бабуся просинається, а в хаті пахне борщиком смачненьким. Сіла, поїла та й думала-гадала, хто ж їй такий смачний духмяний борщик зварив.

Іван - ледацюга

Автор – Головатюк Валерія

Якось ранком прокинулись три брати. Старшого звали Матвій, середнього -  Микола, молодшого – Іван. Якось Матвій прибирав у сараї і знайшов карту скарбів. Пішов він до хати і розповів братам про знахідку.

-              Давайте підемо шукати  скарби, - запропонував старший брат.

Микола погодився. А Іван відповів: «Я краще на печі полежу». Микола  і Матвій промовили: «Ну добре, не хочеш йти з нами, залишайся».

Пішли брати шукати скарби. А Іван так і лежав на печі цілих сім днів. А на восьмий  день прийшли Матвій і Микола зі срібною скринею. Сіли на лаву , відкрили скриню, а там і срібло, і золото.

Іван зіскочив з печі і став цілі кармани золота і срібла набирати. А брати кажуть: «Не трудився, не бери чужого добра». Іван виклав все з кишень і пішов на піч.

Стали брати Матвій  і Микола багато жити. А Іван залишився спати на печі.

Пригоди зайця

Автор – Маслак Альбіна

Рано-вранці як завжди лисиця ганялася за зайцем та все було марно. Їй приходилось красти у сусідів капусту, щоб заєць приносив з базару курятину і то, якщо не зможе, то в собак-вегетаріанців просить каші, а він їм за це – буряк. У зайчика була велика сім’я: дві дочки і два синочка.

Та одного разу лисиці набридло красти овочі і вона вкрала у зайця дружину. Лисиця хотіла її з’їсти. Зайчик почав думати, як визволити свою дружину. Та й придумав…

«Поки лисиця побігла до тітоньки сови, щоб узяти сковорідку, я викопаю яму та притрушу її листям. Але як бути, якщо лисиця посадила дружину у клітку і зачинила на замок?»

Пішов зайчик до півника, щоб той міг відчинити замок своїм дзьобом і зайчиха змогла повернутися додому. Так всі і сталося. Лисиця впала в яму, а дружина зайця на волі. Прилетіла лісова фея й навела на лисицю закляття, щоб цілий рік носила зайчику овочі, а то стане гидкою жабкою.

Довелося лисиці цілий рік носити овочі, щоб не стати жабою. І цей урок став наукою, більше ніколи лисиця не крала зайчат.